Звернення до Сходу

Моє звертання до брата зі Сходу

А знаєш, друже,
правду кажеш – Ти мені не брат!
У мене брат – не може будь кацапом!


Продати мову, рідний дім за обіцянки –
це нижче рівня плінтуса, а ти не знав?
Так будеш знати!
Ти впав лицем в грязюку,
заплямував своє життя, свою рідню,
лишивши честі.
Піддався на пусті слова Володьки
або по нашому Пуйла.
Так, Патріот! Я – Українець! І не цураюся цього!
І в добру, і в лиху годину не кину дому я свого,
тому, що змалечку навчили
любити прапор, дім, калину і Дніпро.
Донбас – свята земля, не буду сперечатись.
Та тільки не для тих, хто люциферу душу вже продав.
Помру за неньку я свою єдину й неподільну,
І буду битись до кінця та до останної
краплини крові – це не пусті мої слова.
А Ти згниєш, як та сукота! Ніхто про тебе не згада,
хоча ти знаєш, більш на Україну, тобі немає вороття.
Ти кажеш, Львів візьмеш нараз?
Та градами нас тут лякаєш…
І ваша шмата буде тут висіти,
Значить, Ти Львів – погано знаєш!
Наш прапор  – синьо-жовтий, жовто-блакитний.
Бандери, кляті вами – це Війська Добра,
Ніколи ми не будемо братами:
Запам’ятай, мої прості слова!!!

Пілат Ярослав, студент групи Е-430